Суспільне життя

Наш Вибір

„Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві і в огні

Її, окраденою, збудять.

Ох, не однаково мені!”

Т. Шевченко

 

Відшуміли, затихли виборчі баталії, закінчилась чергова серія ШОУ - „Вибори”. З пам’яті нашої поступово стираються кандидати та їх обіцянки. «Вона» - вже не працює…, «Фронт» - не змінює, «Наша» - невідомо чия, де і з ким, «Противсіхи» так же раптово щезли, як з’явились. Залишились «Сильні Професіонали». І, як заявив у своїй інаугураційній промові нинішній очільник держави: «сторінку перегорнуто…; народ прийняв».

Морально втомлений і збайдужілий український народ отримав черговий перепочинок в битві за нас - «електорат», для покращення нашого ж життя, що невпинно здійснюється вже впродовж двадцяти років. Є час і можливість подумати, проаналізувати причини і механізми того, що не так давно називали національною хворобою – «наступанням на граблі»; побачити технології так званих виборчих кампаній, результатом яких є створення замкненого кола, від якого потерпає вже двадцять років вся країна; зробити висновки і дати собі відповідь на запитання „чи вміємо ми вибирати?”

Нинішнє «торжество демократії» полягає (як нам це пояснюють) у тому, що народ має право вільно вибирати. І вибираємо з того, що нам пропонують, подають. Тільки один суттєвий елемент «торжества демократії» відсутній – ми (народ) не висуваємо, не формуємо і, що найгірше, – не контролюємо тих, кого вибрали. На цій думці вважаю доцільним згадати Конституцію України, ст. 5, якої проголошує, що «… єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. … ніхто не може узурпувати державну владу»; ст.38 зазначає: «Громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнських та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». Переконаний, що в нашій країні достатньо ще мудрих, талановитих і порядних людей, які в стані керувати країною, а не використовувати державні посади для свого збагачення. Нам, виборцям, доцільно задуматись, кого і з якого середовища ми вибираємо. Вибираємо не кращих з кращих, а кращих з гірших. Реально – кота в мішку, красиво запакованого. Доречним також було б звернути увагу на закріплене Конституцією (ст.72) право проведення референдумів за народною ініціативою, в даному випадку стосовно виборчого законодавства.

В Україні політичне життя, а рівно ж боротьба, як і виборчий механізм, побудовано на брехні, що отримала нейтральний, безневинний, докорінно ще не усвідомлений нашим народом термін «піар кампанії». Дія цього механізму чудово представлена у телесеріалах типу «Бандитський Петербург», «Бригада». Передвиборча боротьба базується на процесі маніпуляції свідомістю людини, з елементами суспільного стравлювання, яке не рідко основане на історичному минулому, релігійних, мовних особливостях, тощо, внаслідок чого частина країни голосує за такби мовити „свого” кандидата. Процес цей агресивно і водночас ювелірно впроваджується засобами масової інформації, в яких ключовими фігурами є армія політологів, соціологів, шоу-менів, що добросовісно відробляють свої гонорари і в стані будь-яку особу обілити чи очорнити, знищити чи реанімувати і переконати легковірний наш народ, що саме ВІН, ВОНА чи навіть ВОНО наш порятунок. Мимоволі згадується вислів відомого класика „Миром правит капиталл” (рос.).

Основним завданням кандидата у виборчій боротьбі є, керуючись новітньою термінологією, створити імідж і отримати рейтинг, або, по-простому, - сподобатись виборцю (в першу чергу, візуально). Це один з елементів психологічного впливу, впроваджених на початку 90-их років, шляхом показу численних бразильських телесеріалів в яких красиві герої відображають красиве життя. Ще одним елементом з арсеналу впливу є зіграти на потребах зубожілої людини. Можна дати гречки і пообіцяти: повернути заощадження, відмінити призов до армії, дешевий газ або український прорив чи покращення життя вже завтра. Це все дуже позитивно характеризує кандидата, його опіку над людьми. Хочу звернути увагу, що саме пообіцяти, а насправді збрехати, по типу чим більше брехні – тим більше повірять. Діл немає, і за двадцять років практично в жодної політичної сили не існувало добрих справ, державного мислення, рівно ж як діалогу з народом. Є лише обличчя політичної сили в особі одноосібного лідера, з уст якого ми чуємо багатообіцяюче слово «реформи». В країні практично відсутнє реальне народовладдя, бо відсутній народний рух і ініціатива. А Народний Рух України, як і всі інші, що уособлювали себе з народними силами не витримали випробувань часом і спокусами (можливістю нажитись), показавши черговий раз обличчя, в тому числі історичне, українського політикуму. Не зайвим було б задуматись наскільки саме політичними є певні провідні українські партії, які ідеї сповідують, оцінити присутність складової служіння в діяльності обранців, враховуючи, як легко вони з–під одних знамен стають під інші. Не секрет, що основу партій складають представники комерційних структур, що мають особисту зацікавленість у здобутті влади. Відтак вже стало правилом підвищення цін, тарифів, поступ приватизації після кожних виборів. Про реальні причини цих процесів не важко здогадатись.

Питання нашого вибору прямо пов’язане з тим, куди ми йдемо, точніше, нас ведуть. Один з перших українських керманичів, якого ми також демократично вибирали, свого часу підсумував: «Маємо те, що маємо!», назвавши цими словами розруху, що залишив по своєму керуванню, мало переймаючись про відповідальність.

Отак Україна з квітучого краю, потужної держави, що мала четверту економіку Європи перетворилась на хутір, розсадник махновщини, де співаючі ректори та армія ШОУ - індустрії (що стійка до криз) потішає народ репертуаром змісту: „любо братцы любо, любо братцы жить…” А реальне життя в Україні відповідає словам з популярного фільму радянських часів «Весілля в Малинівці»: „Красные пришли – грабят. Белые пришли – грабят”. Даровані можновладцеві владні повноваження трансформувались у вседозволеність, даючи право розстріляти безневинного селянина, давити пішохода, отримувати плотські втіхи з дитиною і безліч того, що до часу ще утаємничене. Це все (і не тільки це) плоди нашого вибору, що проріс на грунті загальнонаціональної моральної та громадянської деградації, збайдужілості і зневір’я народу у спроможність щось змінити. Тому і продаємо майбутнє своє і Батьківщини, хто за кілограм гречки, хто за сто гривень, керовані хохляцьким інстинктом: хай хоч щось, але собі і вже (халява). Та, можливо, найгіршим, найнебезпечнішим є те, що ми навіть не помічаємо, як звикаєм до несправедливості, убозтва, шахрайства та обману, що стають елементами нашого повсякденного життя. Життя, якому з усіх засобів масової інформації, а рівно ж світових інституцій, дано благородне і жадане визначення – демократія.

Перед нами нові ШОУ-баталії з новими куплетами: «выбери меня, выбери меня – птицу счастья завтрашнего дня». Попереду переформатування «Противсіхів» у партії Любителів пива, Блондинок, Голубих, Рожевих і Рудих та іншої глупоти і гріху, що заполонили нинішній світ, до якого нас так наполегливо долучають. І я свідомо не торкаюсь питання «що ж робити?». Нехай читач подумає і вирішить для себе сам. Нехай, в першу чергу, думає національна еліта: духовенство, інтелігенція разом з медійниками над своїм місцем та роллю в житті свого народу і своєї країни. Країни, що стала об’єктом геополітики. Країни, за яку ведеться запекла боротьба новітніми психомедійними методами підкорення (надто ласий шматок землі з покірним народом). Країни, в національному гімні якої звучать слова: «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці...»?

Це залежить тільки від нас.

 

P.S.

У травні 2011 року Верховною Радою України у першому читанні було прийнято нову редакцію Закону України «Про вибори народних депутатів». Просимо вас, дорогі співгромадяни, звернути увагу на цей закон (див. розділ Законодавство), оскільки він є фундаметном виборчого процесу, а процес виборів це не вкидання папірця до виборчої урни - це вибір майбутнього свого і країни.

Для кожної зрілої людини питання вибору постає кожного дня і триває впродовж всього життя. Щоденно ми вибираємо, куплґючи собі необхідну їжу, речі, квартиру, автомобіль. Вибір супутника життя - це також один з важливіших виборів людини. І для зхдійснення правільного, мудрого вибору ми керуємось знаннями і житєвим досвідом.

То ж звертаємо увагу, дорогі співвітчизники, на важливість питання виборів органів нашої влади, яке повинно бути осмисленим, мудрим, відкритим і відповідати інтересам великого українскього народу.

Кожен народ живе таким життям, на яке заслуговує і має таку владу, яку обирає.

 

 

10.02.2011 р.

О.Гарон

г/о «Здорова Україна»


2015-09-22 08:01:39
2013-06-23 10:39:08
2013-06-23 10:38:12
2013-06-23 09:49:18
2013-06-23 09:40:49
2008-07-24 17:22:02