Звернення до Всеукраїнської Ради церков і релігійних організацій

2013-06-23 10:39:08

 

Рік Йосипа Сліпого (знято у Львові)

 

До Всеукраїнської Ради церков

і релігійних організацій

01001, Київ, вул.Трьохсвятительська, 8-а

 

 

 

«І не введи нас у спокусу,

але визволи нас від лукавого»

(молитва «Отче наш»)

Звернення

Преосвященні владики, брати і сестри в Христі!

20-ть років минуло з часу проголошення незалежності нашої держави. Проминули пов’язані з цією датою урочистості, закінчився парад святкувань. Настали будні, які наштовхують на серйозні роздуми про те як розпорядився, дарованою Господом, незалежністю український народ, та про шлях, пройдений країною за цей час.

20-ть років тому, на зламі систем, було чітко вказано винуватців всіх тодішніх негараздів і проблем - радянську владу, соціалізм і комуністичну партію, бо:

  • компартія – заперечувала існування Бога
  • соціалізм – обмежував приватну власність
  • радянська влада – змушувала людей до праці і покорі відповідній ідеології

20-ть років, як всього цього не існує. Народом демократично обираються керівники, які приймають демократичні закони і спрямовують свою діяльність виключно на покращення життя… Відкрито всі існуючі і збудовано тисячі нових церков, семінарій, інших духовних закладів, конституційно закріплена свобода віросповідання. А спокою в народі і людських умов життя в державі, для багатьох немає. Чому?

Зло* – панує в нашій країні, а в народі посіяно великий блуд, що подається як демократія. Нинішня українська дійсність відповідає Євангельській притчі про кукіль: «коли люди спали, прийшов ворог його й куколю між пшеницею насіяв, та й пішов» (Мт.13.25).

Історично, генетично богобійний і покірний український народ приспаний і зводиться породженням зла – гріхом. Розпуста, насильство, грошолюбство – класичні людські пороки, щоденно пропагуються з телерадіопрограм, неконтрольованих інтернету і друкованих видань. Вибудовано новий соціальний образ для наслідування, в першу чергу підростаючим поколінням: він – успішний, заможний, вона – приваблива, «відкрита» для кожного заможного. Обидвоє зухвалі, по-теперішньому круті. Щастя, що їх об’єднує полягає в грошах і розпусті і закінчується переважно коли закінчуються гроші, або з’являється новий об’єкт розпусти. Сучасний тип поведінки – грубість, лайка, неповага, в якому загубились такі людські риси як совість, повага, гідність. Дошлюбні та позашлюбні стосунки стали нормою, а основною суспільною цінністю – наповнення грошима гаманця, нажаль не розуму в голові. Розкутість дітей, що кілька років тому подавалась освітянами як певне досягнення, призвела до того, що зараз діти народжують дітей і є випадки, що викидають на смітник; в школах чиниться насильство, недитяче звірство, під об’єктиви мобільних телефонів. Новітній формат спілкування – т.з. «тусовка», плід якого – підліток з сигаретою в роті, пивом в руці, дротиками в вухах, через які в голову завантажуються «пирішки-пупирішки».

Таким чином формується нове покоління, з відповідним рівнем інтелекту, що в подальшому має безпосередній вплив на рівень колективного розуму нації і відповідно розвитку країни, а як наслідок, добробуту й рівню життя її громдян. Під видом реформ, європейських стандартів нав’язується чужа нашому народові і зворотня загальнолюдським цінностям субкультура, спосіб життя:репери, окери, панки, графітісти, а як обов’язкова умова прав людини – одностатеві шлюби (гомосексуалізм/лезбійство), зміна статі (бі-транссексуали), заробітчанство; форма протесту – публічне оголення.

Зло є породженням, наслідком сексуальної революції, яка починалась ще до проголошення незалежності країною. В епоху Перебудови (кінця 80-х років), т.з. розбудови гласності, з’явився новий формат мовлення - ШОУ, в одному з яких заокеанським телеведучим В. Познером було підтримано вислів «У нас сексанет!», що як магніт привернув увагу мільйонів громадян, які відчули неповноцінність свого існування (бо не було с.). Так легко було засіяно зло (кукіль в головах) і започаткована епоха знищення моралі в нашій країні (народі), яка отримала продовження в подальших «популярних» телепередачах «Про это», конкурсах «краси», та пошуків талантів, фестивалях «диких танців», безконечних концертах співаючих трусів – вихованців співаючих ректорів, в нічних клубах. Сьогодні весь цей психологічний тиск підсилений багатогодинними научаннями «фахівців» з української звичаєвості, екстрасенсів, віщунів і психотерапевтів – цілителів людських душ, діє на людину 24 години на добу з нескінченної кількості теле- та фм каналів, реклами, невідємним атрибутом якої є оголені жіночі тіла. Все це плоди незалежної України. Не дивним є те, що з під пера відомих літераторів виходить і є затребуваними бруд, вульгарщина і нісенітниця, а діти вистрибують з вікон багатоповерхівок, вважаючи себе безсмертними.

На нинішній день зло (кукіль) дало вже свої плоди: кожен другий шлюб розпадається, країна займає ведучі місця в світі за найважчими, найпоширенішими хворобами, дитячому алкоголізму, наркоманії, проституції. З’явились невідомі в нас раніше злочини: торгівля людьми і людськими органами, сексуальне рабство. Спонукає до злочину жага швидкої наживи, корисливість, що християнством визначається як гріх. І цей гріх заполонив всі верстви населення, від простолюдина, що покидає свою сім’ю, дітей і подається батрачити в світи, до можновладця, що використовує своє суспільне положення, посаду в особистих корисливих цілях.

Гіркі плоди нашої незалежності.

Згадане мною вище, лише маленька частинка суспільного хаосу, жаху, який є наслідком нездорового морально-психологічного середовища в країні, трансформування жаданої свободи слова у свободу глупоти. Вибудувана суспільна модель, що подається, як демократія несе втрату національних ознак. Країна терпить крах по всіх напрямках життя: політичному, економічному, культурному, тощо. Майбутнього немає, бо: держава живе в борг та з продажу національних надбань, дитинство не захищене, старість не пошанована.

Не зайвим було б згадати недалеке наше минуле, коли влада дбала про духовність, сім’ю, людину. На державному рівні було заборонено і каралась пропаганда насилля, розпусти, статевих збочень, а в трудових колективах впливали на пияків, гультяїв, нероб. Сьогодні на чільному місці рок-колективи разом з фабриками «зірок». Варта задуматись коли гріху було менше?

Логічним підсумком стану справ і життя в країні вважаю те, що України (в п.ч. як перспективної повноцінної держави) не потрібно нікому, ні українському народові, ні владі. Підтвердженням є збайдужілість суспільства, влади й церкви в тому, що ми спокійно сприймаємо і озвучуємо статистику, щодо смертності, хвороб, алкоголізму, заробітчанству (-«коли люди спали»). Робимо вигляд, що все нормально, подібно словам з російської пісні: «Все хорошо, прекрасная маркиза,…».Ідилія благополуччя, відсутності проблем (окрім ціни на російський газ), реагування з боку влади та інших суспільних інституцій відповідає історичній позиції, менталітету українського народу – «моя хата з краю», «якось буде» (-«коли люди спали»).

Не буде!!! Бо так живучи, віками не було в нас держави, а ми не були народом. Були батраками, емігрантами, прислужниками чужих царів і королів, продажним людом, що оббирав своїх, вислужуючись перед чужими. Світ жорстокий, напревиликий жаль, а життя це боротьба…І завжди сильний підкорює слабкого. На сексі і гульбищах, нинішніх суспільних пріоритетах, держави не побудуєш! А ми, «розбудову української держави», перетворили на побудову Содому і Гомори. Що сказали б наші національні авторитети, стовпи нації Т.Шевченко, І.Франко, А.Шептицький чи М.Шашкевич, побачивши нинішню Україну?На щастя не бачать, але безумовно бачить Господь наш Ісус Христос! Бачить, як розтоптується віра, гріхом (засіяним куколем)зводиться сплячий народ.

Країна терпить крах через відсутність єдності, визначеності в орієнтирах національного розвитку, через відсутність виховання повноцінного громадянина України. Всі суспільні інституції, разом взяті, за 20-ть років не зробили жодної доброї справи для свого народу і країни. 160 існуючих партій зайняті взаємопоборюванням, з метою добратись «до корита» чим черговий раз підтверджують історичне висловлювання гетьмана Мазепи: «Ми себе звоювали!»

За відсутності сформованої національної ідеології та ідеологів єдиним в країні моральним авторитетом залишається церква. Чи повинна вона турбуватись про суспільні проблеми?

Чи морально (допустимо) їй в цей час мовчати? Чи морально перераховувати діла отців і богоугодниківсто- і тисячорічної давності, при мовчазному спогляданні нинішніх отців за беззаконням і безбожністю?

Чи морально миритись з огульним гріхом, ховаючись за 35-у статтю Конституції?

Моральність людини (народу) є продовженням духовності, дбати про яку є обов’язком церкви. Нажаль згасає в Україні і перше і друге. Займаючись впорядкуванням духовних споруд, не помічаємо як втрачаємо душі людські. Віра християнська, рівно ж як інші вірування закрита поклонінню грошам (сріблолюбству) та традиціям (ідолянству). Святкування церковних свят громадами, з подачі наших ЗМІ, уподібнюються до карнавальних ШОУ, а в українській сім’ї зведено до гастрономічного рівня з настановами «як правильно наїстись».

Таке відношення людини і цілого народу до самих себе, до свого життя носить беззаперечні ознаки немудрості, «перевернутого розуму», про що святим апостолом Павлом записано в посланні до Римлян(1:28), а українським народом сказано, що «бідний бо немудрий» і навпаки. Новітні провідники української нації, так звані «недоторканні», створивши систему ілюзорного сприйняття життя і подання реальності, завели країну у глухий кут, наплодили проблем, не маючи ні відповідей, ні механізму виходу. Не вдалось, не змогли, не знали і історичне «маємо те що маємо» - як тавро прокляття. А що попереду? – Велика руїна. Бо не прийняли того «каменя наріжного», про що научав Ісус Христос (Мт.7:24-27), не за тими цінностями, ідеалами живемо. Натомість поставили собі самі "камінь спотикання" і не має в українського народу сили, а у влади політичної волі його зсунути з місця.

Чи не час на смирення, на нові великі і мудрі чини української нації? Хто, як не церква в таких умовах повинна поставити заслін обертанню розуму і сексуальній революції – самознищенню 50-ти мільйонного народу і однієї з найбільших країн Європи.Найвища пора нашому народові подумати про революцію (чит. реформи) культурну і християнську, бо вийшовши з марксизму-ленінізму до Бога ми так і не прийшли. Ще одна Євангельська мудрість доречна до українського сьогодення "будуть дивитись і не побачать, будуть слухати і не почують" (Дії 28:26,27). Щоденно, гучно і бадьоро на різних рівнях в Україні лунає: "ще не вмерла", – так дійсно, ще не вмерла, але важко хвора і вже не дораховується 6-ти мільйонів (52-46=6) синів і дочок; лунає: "згинуть наші воріженьки", а гинемми самі, воріженьки ж міцнішають і потирають долоні, бо ми на них батрачимо; лунає: "душу й тіло ми положем" – кладем, та нажаль не за те, про що співаємо. Але всього цього не бачимо і не чуємо...

Україно, пробудись!

P.S.«В своїм домі - своя правда й воля».

Це наказ і заповіт нашого національного мислителя, витіснений новітніми, європейськими правилами життя, які перетворюють українців на моголів і яничарів. А заповнений голосами зла інформаційний простір країни, маючи вплив на всі сфери життя, став уподоблений зброї масового ураження. В таких умовах поодинокі кількахвилинні релігійні (духовні) передачі подібні тихому зойку на фоні лев’ячого реву. Без переформатування, переорієнтації інформаційного простору життєвих проблем, в першу чергу «перевернутого розуму», не уникнути і не змінити. Позитивні зміни можливі через зміну законодавчого поля, шляхом розробки і прийняття відповідного законодавчого пакету та активною лоббістською позицією, на що церква, як найпотужніша суспільна інституція має повне право.

Найвища пора виробити і донести до вірян спільну, загальноконфесійну позицію духовенства, сукупно з інтелігенцією, щодо стану моралі в Україні (поки таке поняття ще не зникло), а можливо й пора бити в дзвони, на сполох… Бо за нинішніми «фабриками зірок» і «талантів» в сукупності з туризмом, стоять в черзі барделі, як таж ознака європейськості.

Найвища пора всьому суспільству перечитати хоча б Преамбулу української Конституції, та нагадати її законодавцю, котрий обмежується в своїй діяльності показовими парламентськими слуханнями «на тему моралі» та боротьбою за оновлення закону «Про суспільну мораль».

Згадуючи про владу, вважаю, що кожен українець повинен пам’ятати, а духовні особи нагадувати, що «всяка влада дана від Бога» (Рим.13:1), та «кому багато дано, з того багато спитається» (Лк.12:48). Напередодні чергових виборів найвищої влади пам’ятати, що за владу треба молитись (1 Тим. 2:1,2), щоб Бог дав Україні богобійних і мудрих керівників, бо це важка праця і велика відповідальність і одночасно вберіг їх від спокус, які є не менш великими.

* Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, ...

Абз. 7 – усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішним та прийдешніми поколіннями, ...

 

З повагою

Голова правління

Західно-української регіональної громадської організації

«Здорова Україна»

 

О.Гарон

10.02.2012

 

Звернення було схвалено Правлінням ЗУР ГО «Здорова Україна» 20.02.2012р. та підтримано громадськими діячами:

  • Голова Львівського конгресу інтелегенції, Герой України Б. Возницький
  • Голова Львівського відділу Союзу Українок Ольга Пастушенко
  • ЛОГПЗО «Народна солідарність» Ольга Яремків
  • Герой України Юрій Шухевич
  • Голова ГО «Християнська Україна» Данилків М.І.
  • Директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга
  • Голова Правління Львівської ТПО УТОС Кукуруза Л.Д.
  • Лауреат Національної премії Т. Шевченка, директор музею І Франка у Львові Роман Горак
  • Член Української Асоціації письменників, член об’єднання «Письменники Бойківщини» Тарнавська Розалія Іванівна
  • Заслужений діяч мистецтв України, доктор філософії, лауреат Державної премії ім. М. Лисенка В.С. Сивохіп

 

- Надіслано адресату 28.03.2012р.

- Надіслано для ознайомлення Прем'єр міністру України, (Відповідь Міністерства Культури України 1-ша частина, 2-га частина) ряду народних депутатів України, провідних ВУЗів м. Львова.

Пропонуємо тему моралі в Україні до обговорення у громадських організаціях, колективах та просимо відсилати відгуки.